Скаржитися на неприємну річ – подвоювати зло.
Сміятися з неї – зло нищити.

НОВІ ЖАРТИ (13.05.2003)

Дівчинка прибігла до матері вся у сльозах.
– Що трапилося, донечко?
– Батько вдарив себе по пальцю довбешкою!
– І від того ти заплакала?
– Ні, я засміялася…

На собачій виставці висять поряд плакати:
«Собака – друг людини!» і «Стережіться собак!»

– Чому ви, граючи зі мною, завжди виграєте?
– Тому що ви завжди програєте!

Люди роблять фальшиві гроші. Гроші роблять фальшивих людей.

– На що не слід витрачати багато грошей?
– На одяг, призначений для небіжчика.

«Ну, голос трохи є…
Але з вбранням як туго!»–
Спів солов’я оцінював папуга.

Бернард Шоу, який був вельми худою людиною, якось зустрівся з чоловіком, надзвичайно товстим. Поглянувши на Шоу, товстун сказав:
– Ви маєте вигляд такий, що можна подумати, ніби Англія голодує.
– А подивившись на вас, – негайно відповід Шоу, – можна подумати, що ви є причиною цього лиха.

Якось увечері Резерфорд, видатний англійський фізик, зайшов у лабораторію і застав там одного з своїх численних учнів.
– Що ви робите тут так пізно? – спитав Резерфорд.
– Працюю.
– А що ви робите вдень?
– Теж працюю.
– І рано-вранці працюєте?
– Так, професоре, і вранці працюю, – підтвердив учень.
– Послухайте, а коли ж ви думаєте? – подивився Резерфорд.

– Як тобі подобається цей піаніст?
– Він нагадує мені Пікассо.
– Але ж Пікассо зовсім не піаніст!
– Саме тому.

– Послухайте, ви вже три години стоїте за моєю спиною і дивитесь, як я ловлю рибу. Сіли б самі й ловили!
– Мені для цього бракує терпцю.

– Ти чого такий сумний?
– Робота… Робота… Робота… з ранку до вечора, і нічого крім неї…
– І давно ти працюєш?
– Завтра починаю.

Гостюючи в пані дю Шатле, Вольтер розговорився в її вітальні з абатом Міньо, тоді ще зовсім дитиною. Він посадив хлопчика на коліна і заходився його повчати:
– Друже мій, успіхів у житті досягає лише той, кого підтримують жінки. Значить, їх треба вивчати. Запам’ятайте ж, що всі вони – брехливі і шлюхи.
– Як всі? Що ви мелете, добродію? – спалахнула господиня дому.
– Добродійко, – заперечив Вольтер, – дітей гріх обдурювати.

ЖАРТІВНИЙ АРХІВ

1. До залізничній каси підбігає захекана людина і говорить:
– Дайте мерщій квиток!
– Куди вам? – питає касир.
– Та яке ваше діло? Давайте швидше, бо ж потяг відходить!

2.
– Наступного року, – каже городник-початківець, – я все зроблю навпаки: посаджу бур’ян, і хай його задушать овочі!

3. Дзвінок у зоомагазині.
– Негайно надішліть сорок тисяч тарганів.
– Сорок тисяч? Що ви збираєтеся з ними робити?
– Я завтра виїду з квартири, а хазяйка просить, щоб я залишив приміщення таким, яким воно було, коли я сюди вселився.

4.
– Коли несуть небіжчика, то де слід бути: спереду чи позаду труни?
– Головне, не всередині.

5. Годинниковий майстер почепив на своїй майстерні вивіску великого годинника з написом: “Іде чотириста днів без заводу”.
Хтось приписав:
“А якщо його завести?”

6.
– Я дав цій людині п’ять гривень за те, що вона врятувала моє життя.
– І як вона оцінила ваш вчинок?
– Дала мені чотири гривні здачі.

7.
– Подайте бідному, котрий утратив під час пожежі всю свою родину...
– Здається, минулого тижня ви говорили, що ваша родина загинула під час повіді.
– То тепер ви знаєте, як я багато в житті перестраждав...

8. Директор входить у контору і бачить, що службовець цілує секретарку.
– Хіба я вам за це плачу гроші?
– А я це роблю безкоштовно!

9. Із штабу полку дзвонять у роту:
– У вас там є рядовий Кисленко? Повідомте йому обережно, що в нього помер батько.
– Єсть! – відповідає майор і велить роті вишикуватися.
– Хлопці, у кого є батько, три кроки вперед! Кисленко, а ти куди лізеш, дубино!

10. Відчинивши двері, господар квартири побачив старого друга і біля нього величезного собаку. Господар запросив гостя в дім, і вони стали згадувати минулі роки. Тим часом собака загнав хазяйську кішку на шафу, розбив кілька ваз, перекинув лямпу і нарешті влігся на канапі. Коли гість зібрався йти, господар саркастично зауважив:
– Сподіваюсь, ти не лишиш мені свого собаку?
– Якого собаку? – здивувався гість. – Я думав, це твій...

11. У крамниці.
– Дайте мені хліба.
– Вам якого, білого чи чорного?
– Однаково – я сліпому купую.

12.В океані затонув пароплав. До капітана підпливає якийсь пасажир і питає:
– Скажіть, чи далеко звідси до землі?
– Одна миля.
– Всього одна миля! То ж ми легко допливемо! А в якому напрямку?
– У вертикальному.

13. Пацюки дуже обурилися, коли корабель, з якого вони втекли, не потонув.

14. У суді.
– Чи правда, що ви вдарили Кисленка п’ять разів по зубах?
– Ні, неправда! По зубах я його зацідив тільки один раз: останні чотири рази я його бив просто по обличчю, тому що зуби у нього вилетіли після первого ж разу!

15. Засудженого привезли до в’язниці.
– Помістіть мене, будь ласка, в камеру 18.
– Чому?
– Бо я шаную сімейні традиції. У цій камері сиділи мій батько, дід і дядько.

16.
– Що трапилося? Чому ти такий сумний?
– Погана історія...
– А в чому справа?
– Я мав зустріти на вокзалі дружину, а її в поїзді не було. Боюся, що вона дома вже з учорашнього дня.

18. Хлопчисько налетів на перехожого.
– Куди це ти так поспішаєш, хлопче?
– Додому, щоб мене відшмагала мати.
– Невже тобі дуже цього хочеться?
– Ні! Але якщо я прийду додому після батька, то це зробить він.

19.
– Де друге яблуко, Юрку?
– Яке, мамусю?
– У шафі було два яблука.
– Що ти говориш! А я другого й не побачив...

22.
– Мій Петрик такий головатий хлопець!
– Хто ж він – винахідник, раціоналізатор?
– Та ні... Шапку носить 60-го розміру.

23.
Професор запитує в студента:
– Чого ви так хвилюєтеся? Боїтеся моїх запитань?
– Та ні, професоре, я боюся своїх відповідей.

24.
– Скажіть, добродію, навіщо вам три пари окулярів?
– Як навіщо? Одна пара для далечини, друга – для близини, а третя – щоб шукати перші дві.

25.
– Чи лікувалися ви перед сном так, як я радив?
– Так, лікарю, я долічив до 18465...
– І нарешті заснули?
– Ні, настав час іти на роботу.

26.
Помирає пан Ковальський.
– Отже, – каже, – мільйон гривень залишаю моїй дружині, півмільйона – доньці, ще півмільйона – матері, триста тисяч – моєму синові...
Раптом зупиняється:
– Хвилиночку. А де ж я візьму таку силу грошей?!

27.
– Як закінчилася вчора твоя сварка з жінкою?
– Вона приповзла до мене на колінах!
– Та невже?! І що ж вона сказала?
– Вона сказала: “Вилазь з-під ліжка, поганий боягузе!”

28.
Після довгої промови оратор запитує слухачів:
– Запитання є?
– У мене!
– Слухаю.
– Котра година?

29.
Якщо мовчання – золото, то глухонімі повинні бути мільйонерами.

30.
– Ти й досі не працюєш?
– Ні, всюди вимагають характеристики з останнього міста роботи, а господар, у якого я працював, двадцять років як помер!

31.
Зустрілися два приятелі.
– Ось сто гривень, які я тобі винен, – каже один.
– О! А я давно про них забув.
– То чого ж ти не сказав про це раніше!

32.
У кав’ярні.
– То це ви називаєте природною міцною кавою?!..
– Авжеж – он як ви після першого ж ковтка збуджені...

33.
– У мене біда з новим автом!
– Що таке, друже?
– Купив карбюратора, що заощаджує 30 відсотків бензину, розподільника запалювання, що дає економію в 50 відсотків, а також свічі, що зберігають ще 30 відсотків.
– То й що?
– Та не проїхав й кілометра, як бензобак переповнився і бензин почав заливати мотор!

34.
Життя, безумовно, добрий учитель, але дуже дорого бере за свої уроки.

35.
– Що таке американський університет?
Це місце, де російські євреї викладають англійську мову китайцям!

36.
Як у Росії п’ють горілку?
Крадуть ящик оковитої, продають, а гроші – пропивають...