Олена ШВЕЦЬ-ВАСІНА
Вірші Олени Швець-Васіної напевне відоми всім, хто цікавиться українською
поезією Наддніпрянщини. Втім, треба нагадати, що пані Олена є ще й музикантом,
авторкою багатьох пісень, як на власні рядки, так і на рядки інших поетів.
Таке чарівне поєднання двох талантів не могло не відбитися на змісті
її творчості. Її вірші, завдяки цій обставині, наповнени музикою і суто
музичним фонетичним візерунком. Цікава манера подачі власних творів
пані Оленою – під власний акомпанемент на фортепіяно – завжди вражає
публіку, відкриває деяки поетичні (формальні та смислові) нюанси, що
за завичайного виконання залишилися б непомітними. До цього варто додати,
що пані Олена на сьогодні працює в редакційній раді патріотичного українського
часопису “Бористен” і робить багато для пропаганди української культури,
зокрема мови і музики в засобах масової інформації.
Живе і працює в Січеславі.
ШАНОВНОМУ ЧИТАЧЕВІ
Що ми “ковтаємо” донині? –
Чутки, кросворди, секс-новини
та детективи, муз-“мишву”,
літературну мішуру…
Прозріння інколи буває –
ми бачимо на небокраї
листи, рядки, сторінки, строфи –
Престол поетів і Голгофу –
там кожен мандрівник-турист
одержить особистий зиск:
Ось читача в красу природи
пейзажу майстер супроводить.
Той, прочитавший про Любов,
пелюстку спогадів знайшов,
що зберігала зілля Неба.
А цей читач прийняв до себе
зажуру за вкраїнське плем’я,
яке розтрачує натхнення
і спить на посткозацьких нарах
у ЗМІ. Лузга бульварна
запорошила зір. В кав’ярнях
шукає правду в пресі марно
дим закордонних сигарет.
Чи буде власний пієтет –
до мови, хліба, до освіти,
до молодих людей і літніх?..
Питання є, були і будуть.
Чи уявляють наші люди,
як Землю-льолю застебнути,
сховати від сміття ефіру,
очистити Пізнання Світ?..
Живе хай повноціння Ліра!
Геть, примітивний мовноцид!
23.10.2001
ТРОЛЕЙБУСНИЙ МАРШРУТ ЗА НОМЕРОМ 16
Моїм синам
16 років. Танок барв.
Мелодія надії.
Міраж кохання, блиск заграв.
Сплав дії й протидії.
Тополі три – забутий кут.
Покликань білий аркуш
Везе 16-тий маршрут
З тролейбусного парку.
Шматочок всесвіту в собі
Обмеживши дверима,
Вусатий електромобіль
Пресує рік в годину.
Б’є неймовірна кількість стуж
В тролейбусне обличчя,
Сп’яніле від жіночих душ,
Смутне від чоловічих.
Крізь вікна дихає обман,
Розлука, сміх, турботи.
Зупинки вибираєш сам –
“Спокуса”, “Храм”, “Болото”.
Ворушиться сумління спрут,
То плай, то пастки сняться.
…Іде тролейбусний маршрут
За номером 16.
08.05.2001
ТАК ТРИМАТИ!
Все приходить, все буває –
Дощ і сонце понад гаєм,
Віра в себе, віра в друга,
Що здолає сум і тугу.
Над собою перемога –
До майбутнього дорога,
Так долати! Так тримати
І у будні, і у свято!
Все важливе, все первинне –
І промінчик, і краплина,
Букви, що складають слово,
Крок, який ти зробиш знову.
Всі, хто вірять в свої сили,
Пташка, що здіймає крила,
І комаха, і травина –
Кожен з них – Землі дитина.
01.10.2002
СПАЛАХ
І туга над тим,
Що не можна змінити…
К. Вузлик
Сплеск!.. Сплеск!..
Плескає захват у долоні,
Бо вийшли почуття з полону –
В думках розгойдуються мрії,
Пересміхаються, радіють,
За край виходять вірша ґранки,
І чути поклик – перший танок –
До сплетення єства і духу,
Злиття і Голосу і Слуху
В струмках Смаку і барвах Зору…
Життя! Життя! Ти – сплески моря
З піском, із гіркотою, сіллю,
Але прекрасні і всесильні!
ТИ – ЖІНКА ПРЕКРАСНА, АЛЕ…
Кінь завжди обходить стежки диких зграй,
У нетрях полює уславлений лев.
І тільки Адам мав із Євою рай.
Ти – жінка прекрасна, але…
Альков непорочний між білих рядків.
Чи має поезія право на злет
Абсурдності рим, легковажності слів?
Ти – жінка прекрасна, але…
Зима перед сонцем зняла капелюх.
Рослини вдягають зелені кольє.
Та як же сумує пісняр-омелюх!
Ти – жінка прекрасна. Прекрасна! Але…
ПАМ’ЯТАЙ, ЩО ТИ ЛЮДИНА,
або Незбагненна Смерека
Смерека. Дійсно незбагненна –
Одна із найстрункіших в світі,
Шматочок ласий для шалених
Від ненаситності сусідів.
Сармати, печеніги, скіфи
У давнину за Неї бились –
Повзла сувоями лахміття
Прикраса листяна і тліла.
А завдяки князівським чварам,
Навколо плідної Смереки
Хозари, половці й татари
Чинили не один рік пекло.
За Животворну й Живописну
Свої голівоньки у герці
Складали як опале листя
Заступники, що йшли в безсмертя.
І навіть подруга-словянка
Була не взмозі захистити –
Садівники імперських рангів
Чужі й свої зрізали віти.
Та родить і росте й понині!..
Te hominem esse memento,
Щоб Україну, як повію,
Не використали дощенту.
09.11.2002
КРАСУНЯМ СТЕПУ
Вкраїнське диво – наші степовички:
Чим більше років, тим осяйніше краса.
Які сніги, які дощі, яка роса
Вмивали і кохали їхні личка?
Чиї світила посилали срібний струм
Крізь час і простір в їх шляхи-волосся?
Повітря долі чи недолі й досі
Несе в обличчя павутиння віку й сум?
Який надрозум в очі-гасла зазирнув
Й залишив відблиск мудрості? Чи то Перун
Музичні напророчив їм такі талани,
Що степ-життя відчув і форте, і піано?
…І поривались дикі трав’янисті струни –
То крізь світи співали степові красуні.
17.11.2002