СУЧАСНА РІЗДВЯНА КАЗКА
Колись у сиву давнину воював в Україні хоробрий козак Байда Вишневецький.
Багато побив він татарви, турків та іншої нечисті, що спокон віку лізла
на наші терени. А коли загинув Байда, розказують старі люди, то потрапив
він на небо, у самісінький рай, бо куди ж ще міг потрапити такий славний
козак? І ось зустрічає там, у раю, його апостол Петро та каже:
– Хоробрий ти був лицар, Байдо, справжній відчайдух! За те що так завзято
боронив ти землю Руську, не шкодуючи самого життя, і загинув за неї,
можеш просити, чого тобі заманеться.
– Що ж, – відповідає Байда. – Мені нічого вже не треба, бо я і так у
раю, а ось для улюбленої моєї України хотів би попросити всілякого добра.
– Прошу пана.
– Ну, по-перше, щоб була Україна тихим і гарним краєм, щоб не було тут
ані бурь, ані гураганів, ані землетрусів, щоб влітку було не дуже жарко,
а взимку – не дуже холодно, щоб люди спокійно тут почувалися.
– Добре, – каже Петро, – хай буде.
– По-друге, щоб земля була тут родючою, такою, щоб досхочу давала людям
збіжжя, плодів, городини, щоб не було тут нестачи ні в чому: ані в худобі,
ані в звірині, ані в рибі, а навіть було б занадто.
– Згоден, – відповідає апостол.
– А ще, – каже Байда, – хочу, щоб чоловіки тут виростали сильними та
хоробрими, щирими та доброзичливими, працелюбними і веселими, а жінки
– такими вродливими, що у всьому світі не було б краще.
– Нема питань.
– І щоб міста були тут пишні та великі, а мешканці були розумні і багато
до чого здатні: до наук та до мистецтв різних, і цима мистецтвами хай
люди дивуються.
– Авжеж.
– І останнє бажання: зробіть, будь ласка, щоб керували Вкраїною люди
достойні та чесні, правдиві і за землю свою готові померти.
– Е, козаче, цього вже не можна, – несподівано заперечив апостол. –
Якби воно так сталося, жодний янгол не схотів би залишатися на небі!..
*** Отак і здійснилося Байдине бажання. І сьогодні немає в світі країни
краще за Україну, що щиро привітає людей на своїй землі. Хвилі пшениці
та жита вкривають родючі лани. Під теплим ласкавим сонцем не знає Вкраїна
жахливих катаклизмів – всіляких тайфунів та цунамі. Рясніють сади вишнями,
абрикосами, грушами та сливами. Нема ні в чому нестачи! Як і за Байди,
ростуть українці щирими та працелюбними, а жінки українські вродливі
до нестями. Створили українці багато: і пісень, на весь світ відомих,
і книг написали, і картин намалювали, і міста побудували, і так вже
розвинулись, що навіть космічні апарати почали виробляти.
Але й гірко підсміхнувся апостол над козаком. Як і за давнину, так і
сьогодні немає в Україні добрих владоможців, які люблять її понад усе
і готови за неї вмерти. Від пихатих гетьманів, що своїма чварами знищили
плоди перемог Богдана Хмельницького і віддали народ український на поталу
завойовникам-чужинцям, від “ватажків народних”, що продавали своїх братів
у рабство за гроші та маєтки, аж до сучасних корумпованих державців,
що розкрадають країну, призводячи людей до жебрацтва – не мала Україна
гідного керманича!
Чи бачить нас завзятий Байда зі свого раю?..
Джміль