СУЧАСНА РІЗДВЯНА КАЗКА

Колись у сиву давнину воював в Україні хоробрий козак Байда Вишневецький. Багато побив він татарви, турків та іншої нечисті, що спокон віку лізла на наші терени. А коли загинув Байда, розказують старі люди, то потрапив він на небо, у самісінький рай, бо куди ж ще міг потрапити такий славний козак? І ось зустрічає там, у раю, його апостол Петро та каже:
– Хоробрий ти був лицар, Байдо, справжній відчайдух! За те що так завзято боронив ти землю Руську, не шкодуючи самого життя, і загинув за неї, можеш просити, чого тобі заманеться.

– Що ж, – відповідає Байда. – Мені нічого вже не треба, бо я і так у раю, а ось для улюбленої моєї України хотів би попросити всілякого добра.

– Прошу пана.

– Ну, по-перше, щоб була Україна тихим і гарним краєм, щоб не було тут ані бурь, ані гураганів, ані землетрусів, щоб влітку було не дуже жарко, а взимку – не дуже холодно, щоб люди спокійно тут почувалися.

– Добре, – каже Петро, – хай буде.

– По-друге, щоб земля була тут родючою, такою, щоб досхочу давала людям збіжжя, плодів, городини, щоб не було тут нестачи ні в чому: ані в худобі, ані в звірині, ані в рибі, а навіть було б занадто.

– Згоден, – відповідає апостол.

– А ще, – каже Байда, – хочу, щоб чоловіки тут виростали сильними та хоробрими, щирими та доброзичливими, працелюбними і веселими, а жінки – такими вродливими, що у всьому світі не було б краще.

– Нема питань.

– І щоб міста були тут пишні та великі, а мешканці були розумні і багато до чого здатні: до наук та до мистецтв різних, і цима мистецтвами хай люди дивуються.

– Авжеж.

– І останнє бажання: зробіть, будь ласка, щоб керували Вкраїною люди достойні та чесні, правдиві і за землю свою готові померти.

– Е, козаче, цього вже не можна, – несподівано заперечив апостол. – Якби воно так сталося, жодний янгол не схотів би залишатися на небі!..

*** Отак і здійснилося Байдине бажання. І сьогодні немає в світі країни краще за Україну, що щиро привітає людей на своїй землі. Хвилі пшениці та жита вкривають родючі лани. Під теплим ласкавим сонцем не знає Вкраїна жахливих катаклизмів – всіляких тайфунів та цунамі. Рясніють сади вишнями, абрикосами, грушами та сливами. Нема ні в чому нестачи! Як і за Байди, ростуть українці щирими та працелюбними, а жінки українські вродливі до нестями. Створили українці багато: і пісень, на весь світ відомих, і книг написали, і картин намалювали, і міста побудували, і так вже розвинулись, що навіть космічні апарати почали виробляти.

Але й гірко підсміхнувся апостол над козаком. Як і за давнину, так і сьогодні немає в Україні добрих владоможців, які люблять її понад усе і готови за неї вмерти. Від пихатих гетьманів, що своїма чварами знищили плоди перемог Богдана Хмельницького і віддали народ український на поталу завойовникам-чужинцям, від “ватажків народних”, що продавали своїх братів у рабство за гроші та маєтки, аж до сучасних корумпованих державців, що розкрадають країну, призводячи людей до жебрацтва – не мала Україна гідного керманича!

Чи бачить нас завзятий Байда зі свого раю?..

Джміль