ІНОЗЕМЦІ ПРО УКРАЇНУ
Иван Бунин Если бы я был украинцем, я ни за что не захотел бы быть русским. Владимир Солоухин Україна стане колись новою Грецією: прекрасне підсоння цього краю, весела вдача народу, його музичний хист, родюча земля колись прокинуться: з тільки малих племен, якими чейже були колись греки, повстане велика, культурна нація і її межі простягнуться до Чорного моря, а відтіля ген – у далекій світ. Йоган Ґотфрід Ґердер Владимир Киселев Українці більш великодушні, більш відверті, більш ввічливі, більш гостинні і мають більший торговельний хист, ніж росіяни. Вони – українці – уявляють живий доказ перемоги свободи над людьми, що народилися в неволі. Шарль Луї Лесюр (1813 р.) Нема найменшого сумніву, що колись велетенське тіло Російської імперії розпадеться, й Україна стане знову вільною і незалежною державою.Час цей наближається поволі, але неухильно. Українці є нація з власною мовою, культурою та історичною традицією. Хвилево Україна роздерта поміж сусідами. Але матеріял для будови української держави лежить готовий: коли не нині, то завтра з’явиться будівничий, що збудує з тих матеріялів велику і незалежну Українську Державу! Йоган Ґеорг Коль (ХІХ ст.) Українці є протилежність москалів. Українець є вдумливий, запальний,
радо згадує минуле свого народу і кохається у спогадах про героїчні
вчинки своїх предків. Коли його спитати: хто він, то відповість з радістю
і гордістю: Гаксенґавзен (ХVІІІ ст.) Українці – славетна раса, від якої тремтіли мури Царгороду, Білгороду та Трапезунту, а в новіші часи московський уряд накинув кріпацтво цій славетній расі, що мала такого генія, як Хмельницький. Губерт Вотрен Усім відоме багатство України: це країна найбільш плодюча на світі. Хліборобська земля чорна і глибока, відзначається незвичайною плодючістю. Це височина перетинається численними тісними долинами, котрі ніщо інше, як яри. В них журчать денеде потічки, а невеликі греблі чи запрути творять стави, де вода служить для млинів, або для літних потреб. За відсутністю потічків, роблять також збірники води для дощової води. Ця країна прикрашена силою дерев: свіжі, прекрасні гаї переривають одноманітність долин; вона хвиляста і дає очам приємні, ріжноманітні краєвиди. Поза тим, оригінальний характер природи творить незвичайне багатство. Огюст Мармон (1827 р.) Їхня [українців] горда хода, відмінний від інших одяг, гострі характеристичні риси обличчя, великі вуси на цілком голеному обличчі – вказують уже на перший погляд цю зовсім відмінну від московитів людність, яка у своїй повній своєрідности показується нам дещо далі, а саме в околиці Чернигова та Києва, на Полтавщині та в Харкові. Наглядна зміна в характері мешканців, їх звичаїв, їх способу життя, їх мешкань нас вражає... І.Ґ. Блазіюс (1840 р.) У Європі існує нарід, забутий істориками – нарід русинів (le peuple Ruthene): 12,5 млн під російським царем і 2,5 млн під Австро-Угорською монархією. Нарід цей такий же численний, як нарід Іспанії, втричі більший за чехів і рівний по кількості всім підданим корони св. Стефана. Цей нарід існує, має свою історію, відмінну від історії Польщі і ще більше відмінну від історії Московщини. Він має свої традиції, свою мову, окрему від московської й польської, має виразну індивідуальність, за яку бореться. Історія не повинна забувати, що до Петра І той нарід, який ми нині називаємо рутенами, звався руським, або русинами і його земля звалася Русью і Рутенією, а той нарід, який ми нині звемо руським, звався москвинами, а їх земля – Московією. Казимир Делямар (1869 р.)
Василий Каразин (засновник Харківського Університету, 1820 р.) Вёрст за тридцать до Харькова я увидел Малороссию, хотя еще перемешанную с грязным москальством. Избы хохлов похожи на домики фермеров – чистота и красивость неописанные… Другие лица, смотрят иначе. Дети очень милы, тогда как у русских и смотреть нельзя – хуже и гаже свиней. Виссарион Белинский (ХІХ ст.) Чарівне поєднання наївності і тонкості думки, м’якість звичаїв у родинному житті, поетична задумливість характеру, неухильно упертого, краса, витонченість смаку, поетичні звичаї – все поєднується в цьому народі, щоб зачарувати вас так, що іноплемінник стає малоруським патріотом, коли хоч трохи поживе в Малоросії. Николай Чернышевский (ХІХ ст.) |