---

@ - ЩО ЦЕ ТАКЕ?

Значок @, відомий як “комерційне at”, означає в анґлійській мові прийменник “at” і обов’язково присутній у будь-якій адресі e-mail, відділяючи ім’я володаря поштової скриньки (“аккаунт”) від доменного імені поштового сервера, на якому відкрито цю скриньку.

У нас користувачи щонайбільше зовуть символ @ “собакою”, через що e-mail’івські адреси, які походять від особистих імен та прізвищ, дістають бува трошки образливого вигляду. Навіть анекдоти подібного роду наразі вельми популярні, штибу petja@deneg.net.
Утім, все ж таки, чому саме “собака”?
Існує декілька версій походження цього забавного йменування, та яка з них вірна – визначити важко. З одного боку, значок дійсно скидається на песика, що зібгався калачиком. З іншого – відривчасте звучання анґлійського at дещо нагадує собачий гавкіт. Але правдивішою здається леґенда, що існує в “колокомп’ютерних” сферах.
Колись давно, коли ще компютери буди великими, а дісплеї – виключно текстовими, була собі модна гра із невимушеною назвою Adventure (“Пригода”). Її сенс полягав у подорожі по створеному в пам’яті комп’ютера лабіринту в пошуках скарбів та байках із бешкетними підземними чудовиськами. При цьому лабіринт на екрані було намальовано символами “!”, “+” і “-“, а гравець, скарби та ворожі монстри позначалися різними літерами і значками. При тому, за сюжетом, гравець мав вірного помічника – собаку, якого можна було відраджати в катакомби на розвідку. Позначався він, як ви здогадалися, звичайно ж, значком “@”.
Чи це призвело до загальноприйнятої сьогодні назви, чи навпаки значок було обрано тому, що він уже так називався, – про те леґенда замовчує.
Справедливості ради треба зауважити, що в наших краях “собака” зветься також “жабкою”, “плюшкою”, “плюхою”, “вухом”, “бараном” і навіть “кракозябром”.

Ув офіційній історії Інтернета прийнято вважати, що виникненням @ в електронній поштовій адресі ми вдячні американському інженеру-компютернику Рею Томлісону, котрий 1971 року відіслав мережею перше в світі електронне послання. Оскільки на той час він змушений був виступати у двох ролях – і відправника, і адресата – то й вигляд електронної адреси йому довелося вигадувати самому. Аби уникнути плутанини в написах імен, на ролю “розподільника” він обрав на клавіятурі значок, що свідомо не зустрічався в іменах та прізвищах. Але використати символ із клавіятури можна лише тоді, коли він там уже є. Звідки ж узялася відповідна клавіша?
Виявляється, що це – “спадщина” клавіятури друківок. Уже 1885 року перший ув історії “Ундервуд” було оснащено клавішою з позначкою @, що її за 80 років успадкував комп’ютер. Але це, так би мовити, історія новітніх часів. Насправді ж символ @ походить, щонайменше, аж від раннього середньовіччя.
Завдяки пошукам італійського дослідника Джіорджіо Стабіле в архівах Інститута економічної історії міста Прато поблизу Фльоренції було виявлено документ, де вперше в письменному вигляді зустрічається цей цікавий знак. Документ датовано 1536 роком – це лист фльорентинського крамаря, в якому йдеться про три прибулих до Іспанії торговельних судна. У складі їхнього вантажу фіґурують ємністі з вином, що позначені символом @.
Заналізувавши дані про ціни на вино і про місткість середньовічних посудин, зіставивши них із системою мір того часу, вчений дійшов висновку, що значок @ використовувався на кшталт мірної одиниці, котра замінювала слово “anfora”, тобто “амфора” (саме так від часів античності називалась універсальна міра об’єму). Так що корені “родоводу” сучасного поштового значка буквально губляться десь у сивій давнині.

Користувачам Інтернету в різних країнах подобаються різноманітні назви для значка @. Так, в Америці і Фінляндії його часто кличуть “кішкою”, в Китаї – “мишенятком”, у Німеччині – “мавпячим знаком”, у Швеції і Данії порівнюють із хоботом слона, в Угорщині і Норвегії із хробаком і навіть із свинячим хвостиком, а в Іспанії – зі спиралевидною цукеркою, що є популярною на острові Майорка.
Навіть у “міжнародній мові” есперанто символ електронної пошти дістав свою назву. Там він іменується “равликом”.