МИТРОПОЛИТ ПЕТРО МОГИЛА: ПРОСВІТНИК НАРОДУ УКРАЇНСЬКОГО

Яскравою історичною постаттю, діяльність якої мала значний вплив на розвиток української освіти та культури XVII століття, був Петро Могила. Маючи блискучу західноєвропейську освіту, своєю вченістю та прогресивними поглядами він випереджав час, в якому жив.

Петро Могила – син молдавського “господаря” Симеона Могили й угорської принцеси Маргарет, народився 21 грудня 1574 року. Внаслідок якихось інтриг його батько загинув у 1607 році, після чого Петро з матір’ю переїхав до Галичини.
Освіту Петро Могила здобув у Львівській братській школі та Університетах Західної Європи. Відтак служив офіцером у польскому війську. Брав участь у битві проти турків під Хотином (1621). Відомо, що вперше він приїхав до Київа в 1622 році.

1625 року Петро Могила постригся у ченці Києво-Печерської Лаври. Після смерті печерського архімандрита Захара Копистенського в 1627 році Могилу обирають архімандритом цього великого монастиря.

Новий архімандрит за власні кошти відновив церкву Печерської Лаври, не шкодував грошей на прикрашання печер, підпорядкував Лаврі Пустинно-Миколаївський монастир, заснував Голосіївський скит, а також побудував при Лавря будинок для вбогих і задумав при Печорському монастирі відкрити вищу школу. Для підготовки шкільних вчителів за кошти Могили скеровували на навчання за кордон молодих людей. Серед них, зокрема, були Сильвестр Косів, Ісая Трофимович-Козловський, Ігнатій Оксинович-Старушич, Тарас Земка, Інокентій Гізель. Для нової школи Петро вибрав місце з городом і садом коло шпитальної Троїцької церкви, побудованої над печерськими воротами, і дав від себе фундаційний запис, за яким забов’язувався утримувати школу власним коштом.

1632 року Петра Могилу обирають Київським митрополитом. Вступивши на престол, він об’єднав Лаврську школу з братською школою на Подолі, що стало початком Київської Колеґії, яку на його честь назвали Могилянською. У 1701 році Колеґія одержала статус Академії. Це був перший в Східній Європі вищий навчальний заклад, найбільший науково-освітній осередок, з якого вийшло чимало наукових, державних і церковних діячів. Тут навчалися майбутні гетьмани Виговський, Юрась Хмельницький, Самойлович, Мазепа, Орлик, Полуботок та інші.

Колеґію очолював ректор, що був водночас ігуменом Братського монастиря і професором теології. Першим ректором був професор Ісая Трофимович-Козловський.

З іменем Петра Могили пов’язане розгортання системи вищої і середньої освіти в Україні, яка не просто копіювала західно-європейські школи, а й могла реально конкурувати з ними.

На утримання Колеґії і монастиря митрополит записав дві лаврські волості і подарував власне село Позняківку, крім того, надавав грошову допомогу як Колеґії, так і вчителям та учням. З огляду на швидке зростання кількості учнів цього закладу, 1634 року він відкрив її філію у Вінниці (пізніше заклад перенесли до Гощі на Волинь, де він проіснував до кінця XVII ст.), а 1636 ним була заснована Колеґія в Кременці. За його ініціятивою у 1640 році було створено греко-латинську Академію в Яссах.

Митрополит власним коштом проводив велику роботу з реставрації культових споруд домонгольского періоду. Першою його справою було відновлення давньої святині Києва – собору Святої Софії. Шанобливо ставлячись до пам’ятки, митрополит не вважав за потрібне вносити надто різкі зміни в основну конструкцію Софіївського собору, та все ж не вдалося уникнути впливів тогочасної архітектури, а тому українсько-візантійська пам’ятка зазнала деяких змін: з’явились елементи ренесансного аттика, на якому було встановлено скульптури.

На жаль, Петрові Могилі не вдалося повністю відновити собор: зруйнованими залишилися головний фасад, дві дерев’яні дзвіниці й огорожа.

Митрополит почав відбудову Десятинної церкви – найстарішої з церков України, збудованої ще за князя Володимира Великого. Спочатку тут була церква святого Василія, а вже 989 року Володимир побудував велику кам’яну церкву, яка стала називатися “Десятинною”, оскільки їй передавалась десятина прибутків князя. Церква вже оновлювалась князем Ярославом, однак 1230 року вона зазнала часткових руйнувань від землетрусу, а 1240 завалилася від тягаря натовпу, який шукав на її хорах захисту від татарської навали. В руїнах простояла вона до часів митрополита Петра Могили.

Відбудова Десятинної церкви почалася з розкопок, під час яких було віднайдено та поновлено її фундамент. На ньому митрополитом була побудована нова кам’яна церква. Під час будівельних робіт у землі нібито було знайдено... домовину самого князя Володимира! Чи справді то була його труна, чи когось іншого – встановити вже важко. як би там ні було, її було негайно переховано в Печорському монастирі.

Розкопки залишків Десятинної церкви стали першою спробою археольогічних досліджень в Україні. 1824 року Десятинну церкву ще раз перебудували. Однак у 1930-і роки більшовики згаряча її зруйнували...

Петро Могила за свої кошти відновив і стару церкву Спаса на Берестові, для розпису якої запросив художників аж з острова Криту. Ними були відновлені також Трьохсвятительська і Михайлівська церкви Видубицького монастиря, який теж був зруйнований більшовиками 1937 року. У своєму заповіті Петро Могила писав:

“Ще заки став я архімандритом Печерського монастиря, бачачи, що занепад віри й побожності серед народу походить від повної недостачі в нас освіти та школи, дав я обіт своєму Богові весь мій маєток обертати почасти на відбудову зруйнованих Божих храмів, від яких полишилися нужденні руїни, почасти на основания шкіл і закреплення прав і вольностей українського народу”.

Відновлення церков, започатковане митрополитом в Києві, дістало відголос в інших містах. Почалася відбудова храмів в Переяславі, Чернігові, Умані та інших містах України.

Петро Могила допомагав письменникам, художникам, дбав про поширення книгодруку. Саме йому належить поширення книголвидавчої справи в Україні. Він не тільки сприяв діяльності Лаврської друкарні, а й одним із перших почав видавати книги “руською мовою”, себто книжною українською мовою того часу, значно підняв престиж і авторитет слов’янських видань. Він також сприяв створенню друкарень не тільки в Україні, а й у Молдові і Валахії.

Видатний український меценат, письменник і публіцист Петро Могила залишив майже 20 творів церковно-теологічного, полемічного, просвітницького, філософського та моралізаторського характеру. Він автор книг “Євангеліє” (1616), “Анфологіон” (1636), “Ефхологіон” (1646) та ін. Спеціяльний твір для студентів – “Анфологіон” – скажімо, був, за словами Івана Франка, чудовою енциклопедією моральних і житєйських повчань.

Йому належить опис і впровадження обрядів, характерних для українського народу в ті часи. У “Великому требнику” він подавав обряди як один з елементів етнічної культури, національних звичаїв та традицій українського народу.

Митрополит Могила жив у час крутого історичного зламу в долі українського народу, пов’язаного з національно-визвольним рухом і підготовкою умов для соціяльних та культурно-просвітницьких реформ.

Він виношував ідею національного визволення і відродження української державності, благословив Богдана Хмельницького на визвольну боротьбу проти іноземного поневолення.

Митрополит розумів церкву як один із засобів політичної боротьби. Як представник леґального табору, він вів складну дипломатичну гру: з одного боку, дава простір для розвитку визвольного руху в Україні, а з другого – використовував зв’язки з Річчю Посполитою для поліпшення долі українського народу, зокрема леґалізації урядом православної церкви.

Українська церква за всю свою історію не знала постаті більш значної і колоритної, ніж митрополит Петро Могила, котрий за порівняно короткий час зумів знайти зумів надати їй чіткої організаційної структури, підніс освіту духовенства, висунув ідеального творчого чернецтва, здійснив реформу церковного обряду, розробив догматику, забезпечивши священиків необхідною теологічною літературою, заклав основи катехізису православ’я.

Помер Петро Могила 1 січня 1647 року на 73 році життя.

Київській Колеґії він залишив як посмертний дар 81 тис. злотих, всю свою бібліотеку, четверту частину свого срібла, у тому числі митрополичий хрест, деякі інші цінні речі.

Захисником колеґій, заснованих Петром Могилою в Україні, став один з його сподвижників, наступник Могили на Київському митрополичому престолі Сильвестр Косів.

Наразі славне імя відомого українського просвітника увічнено в назві одного з кращих закладів України – Києво-Могилянської Академії.